ОБРИДЛИЙ, А, Е.
Обридлий, а, е. Опротивѣвшій, противный. Радіючи кинула б вона сей світ: такий він їй гіркий та обридлий. Мир. Пов. І. 117.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 24.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ОБРИДНИЙ, А, Е. →← ОБРИДЛИВО